категорії: музика візуалка стаття інтерв'ю

vj Makaura: ХОЧУ ВІДЗНЯТИ АКОРДЕОН ПІД ВОДОЮ – ЦІКАВО, ЯК ВІН СТВОРЮЄ ХВИЛІ

теґи: vj Makaura, артполе

 

Зустріч музикантів Port Mone і vj Makaura відбулася без допомоги третіх осіб. Просто одного разу Олексій Ворсоба, акордеоніст тріо, на кінофестивалі у Вільнюсі побачив її віджейську роботу й лишився по-справжньому враженим таким делікатним підбором автопортмоне макаурарського образного матеріалу до музичного твору, який, до того ж, відрізнявся вмілою роботою з різними техніками, що є рідкістю для східноєвропейського віджеінга.

Аурелія Макніте (vj Makaura) зараз посідає місце керівника кафедри фотографії в Колегії дизайну (Литва). Свого часу вона чимало працювала з театром, а також завжди захоплювалася поєднаннями музики й візуального образу. В її архіві – робота з литовськими Avaspo, Mint Digital, Dublicate, Jurga Šeduikyte, французькими – Noze, польськими – Soulservice. Про роботи можна більше дізнатися http://makaura.wordpress.com/

Коли Port Mone запропонували їй створити відео для презентації їхнього альбому, вона погодилася. В результаті, на думку музикантів, вдалося відео, в якому немає емоційної фальші й немає марноти — демонстрації непотрібних відео-можливостей та спецефектів. Є лиш споглядання, доволі холодне і відсторонене. Щось схоже на документальне відео про те, про що не можеш згадати.

На питання, якими були перші асоціації від музики Port Mone Аурелія відповіла, що вона нагадала їй море, хвилі, які то наближаються, то тікають. І ще додала, що хотіла би зняти акордеон… під водою – цікаво як він створює хвилі, граючи.

Відео, що супроводжує концерти завжди відрізняється, адже, за словами художниці, кожного разу, працюючи з одним і тим самим гуртом, можна знаходити щось все більш і більш цікаве. Цього разу Аурелія обіцяє, що відео буде досить спокійне – більше фотографії, що допоможе глядачам зануритися ще глибше в музику.

 

Після запису інтерв’ю з Аурелієй Макніте несподівано з’ясувалося, що в ньому кілька десятків разів повторювалося слово «люблю» і лиш кілька разів «не люблю», а мої питання виглядають взагалі зайвими, отже, навожу лиш відповіді…

 

Аурелія Макніте (vjMakaura)

  •          люблю

Зараз могло би бути не так холодно, я люблю тепло.

Люблю колір персика і персімона. Тому що люблю ці фрукти їсти. Взагалі люблю теплі кольори, а ще – сірий і чорний. Я часто бачу сни. І завжди кольорові. З дитинства пам’ятаю один дивний сон – в сепії, такий ніби постарілий був. І ще – одного разу я бачила уві сні флуоресцентну змію.

В дитинстві я любила джунглі. Я не була там, але мріяла побачити квітку висотою в метр, знайшла таку у книзі про джунглі й намалювала на стіні.

Я дуже люблю нічне небо, але в місті зірок майже не роздивишся.

Люблю Берлін. І, звичайно, в пам’яті лишаються всі міста, де робила щось вперше в житті. В Києві була в дуже похмуру погоду, не дуже встигла зрозуміти душу міста. Здалося, що це щось завелике на такий короткий час. Одеса – 12 стільців – і 1000 легенд. Завжди мріяла побувати. Шкода, що їду так ненадовго.

Взагалі люблю різні місця. Хотіла би побути всюди, якби вистачило життя. Десь у тайзі, наприклад, пожити деякий час без електрики.

Я люблю пиво. Вино п’ю лише в тих випадках, коли нема пива. Раніше було навпаки. Час – загадкова штука – все змінює – і не завжди зрозуміло чому.

Люблю експериментувати. Мені подобається різний досвід. Іноді негативний є навіть ціннішим.

Я люблю музику без вокала Underworld, AIR, Biosphere, Monolake, Kruder & Dorfmeister, M Herbert, Zorg, Susumu Yokota, Tosca, Orbital. Але зараз мені подобається тиша – такий період в мене.

B кіно – Harmony Korine, фото – Hiroshi Sugimoto, Jeff Wall, kіно/відео – Michel Gondry– він той, що вміє робити не лише красиво, а ще й зі змістом. Всі вони не стільки вплинули на мене, я думаю, скільки стали хорошою компанією. 

На виставки дуже люблю ходити. Мені це по-справжньому цікаво. Думаю, якщо мене щось і може занапастити, то це моя допитливість.

 

  •          не люблю

Я взагалі не люблю гуляти. Якщо йду кудись, то лише заради того, щоби щось зробити. Якщо просто гуляєш, то про кінцеву точку не думаєш. А я погано себе почуваю, якщо це не шлях від пункту А до пункту Б. Гуляю постійно лиш з книжкою у ліжку.

Не люблю дивитися кіно в кінотеатрах. Мені подобається паралельно шукати все, що пов’язано з фільмом, з контекстом, в якому він виник, тобто коли дивлюся, то використовую можливість зробити паузу.

В житті в мене немає пауз, які я не порушую за жодних обставин. Але іноді думаю – можливо, варто хоча б в неділю вимикати мобільний, щоб не було спокуси змінити план «нічого не робити в неділю» на щось цікавіше за «нічого не робити в неділю».

Не люблю монотонність.

Записав Фіма Клюгвандт (Одеса)